Привіт, темряво, мій старий друже
Я прийшов поговорити з тобою знову
Бо видіння, що тихо підкрадалось
Залишило своє насіння, поки я спав
Що було посаджене в моєму мозку
По неспокійних потоках я йшов сам
Під ореолом вуличного ліхтаря
Я підіймаю комір від холоду й вогкості
Спалахом неонового світла
І в голому світлі я побачив
Десять тисяч людей, можливо, більше
Люди говорять, не промовляючи
Люди пишуть пісні, що голоси ніколи не співають
"Дурні," сказав я, "Ви не знаєте
Почуйте мої слова, що я міг би навчити вас
Візьміть мої руки, щоб я міг дотягнутися до вас"
Але мої слова, як тихі краплі дощу, впали
І відлунювали в колодязях тиші
І люди схилялися й молилися
Неоновому богу, якого вони створили
І знак висвітив своє попередження
У словах, що він формував
І шепочуться в звуці тиші"