Muurareita означає "мулярів" або "каменярів". Це цікаве слово, оскільки воно не є повсякденним і має конкретне значення, що відсилає до фізичної праці.
У пісні це слово використовується в контексті роздумів про те, ким стали друзі дитинства. Замість того, щоб "змінити світ", як вони мріяли, вони стали звичайними робітниками, такими як муляри, таксисти та шевці. Це слово підкреслює контраст між дитячими мріями та реальністю дорослого життя.
У «1972» фінський автор-виконавець Анссі Кела озирається на колишніх однокласників. Крістіан колись намалював бога жувальним тютюном на стелі класу й, здається, досі намагається відростити вуса. Сусанна, яку оповідач, можливо, колись кохав, тепер живе з жінкою. Нуммелін усе ще сидить сам у кутку в тих самих окулярах, а Роопе, якому оповідач заздрив, танцює так, що штани сповзають до щиколоток. Ці деталі смішні, незручні й дуже земні: шкільні ролі нікуди не зникають, але доросле життя вносить у них чимало дивних змін.
Колись вони мріяли змінити світ, а стали мулярами, таксистами, шевцями, лікарями, чиновниками, продавцями автомобілів і матерями-одиначками. Фраза «Tänään voidaan hetki olla kuninkaita» [«Сьогодні ми на мить можемо бути королями»] звучить як тост на зустрічі випускників, де всі ненадовго повертаються до юнацької впевненості. Та дорослість тут зовсім не героїчна: «Mitä vanhemmiksi vartutaan, sitä tyhmemmiksi muututaan» [«Чим старшими стаємо, тим дурнішими робимося»], а після сварки ключ уже не підходить до замка, і одяг летить із вікна. Наприкінці навіть давній друг Вуорінен, із яким колись годинами розмовляли, може сказати лише: «Oli kiva nähdä» [«Було приємно побачитися»]. Між колишніми мріями та короткою ввічливою фразою залишається ціле життя.