Learn Portuguese With NAPA with these 23 Song Recommendations (Full Translations Included!)

Ever felt completely out of place in a big city? That is the exact feeling Portuguese artist NAPA sings about in "Deslocado" (which literally means "displaced" or "out of place"). He packs his bags and looks out an airplane window, peering past the wing to spot the blue ocean and the green garden below. The city he lived in—with its "monte de betão" ("pile of concrete") and overwhelming "mar de gente" ("sea of people")—never felt like home to him. No matter how long he stayed, it simply didn't move him.

Instead, all his thoughts pull him right back to his roots in the Atlantic: "Vim de longe, eu vim do meio do mar, no coração / Do oceano... À minha casa, ilha, paz, Madeira" ("I came from far away, I came from the middle of the sea, in the heart / Of the ocean... To my home, island, peace, Madeira"). The Portuguese word saudade pops up early on ("saudade acumulada" / "accumulated longing"), expressing that deep, unmistakable ache of missing home. You can feel the sheer relief in his voice when he repeats the message to his mom: "Mãe, olha à janela, que eu tou a chegar a casa" ("Mom, look out the window, I'm arriving home"). Notice the casual contraction "tou" instead of "estou"—it is how people actually speak when they are rushing back to the place they love.

Denne sang er en smuk hyldest til følelsen af at have hjemve. NAPA, som er fra den portugisiske ø Madeira, synger om at bo i en stor by, der aldrig vil føles som hjemme. Han beskriver den som "O mar de gente, o Sol diferente, o monte de betão" [Et hav af mennesker, en anderledes sol, et bjerg af beton], som slet ikke rører ham. Han føler sig malplaceret og fremmedgjort.

Hans hjerte er et helt andet sted. Han synger: "Vim de longe, eu vim do meio do mar... À minha casa, ilha, paz, Madeira" [Jeg kom langvejsfra, jeg kom fra midt på havet... Til mit hjem, min ø, min fred, Madeira]. Sangen handler om den søde forventning om endelig at vende hjem. Man kan næsten mærke hans lettelse, når han kigger ud af flyvinduet og synger "Mãe, olha à janela, que eu tou a chegar a casa" [Mor, kig ud ad vinduet, for jeg er på vej hjem].

¿Alguna vez has sentido que no perteneces al lugar donde vives? Esta canción es un abrazo para cualquiera que haya vivido lejos de casa. NAPA, que es de la isla de Madeira, canta sobre la sensación de estar "Deslocado" (Fuera de lugar) en una gran ciudad. Lo deja clarísimo cuando dice: "Eu nunca vou pertencer àquela cidade" (Nunca voy a pertenecer a esa ciudad). Para él, "O mar de gente, o Sol diferente, o monte de betão" (El mar de gente, el sol diferente, la montaña de hormigón) simplemente no se siente como un hogar.

La canción entera es un viaje de vuelta a casa, literalmente. Empieza con la maleta llena de "saudade acumulada" (nostalgia acumulada) y nos lleva hasta el avión, desde donde le dice a su madre: "Mãe, olha à janela, que eu tou a chegar a casa" (Mamá, mira por la ventana, que estoy llegando a casa). Es una imagen súper tierna. NAPA explica que la soledad de irse es tan profunda que es difícil de describir con palabras, pero lo que le da paz es saber que siempre puede volver a su "casa, ilha, paz, Madeira" (casa, isla, paz, Madeira).

Har du noen gang følt deg litt malplassert, som om du ikke helt hører til der du er? Den portugisiske artisten NAPA, som kommer fra den vakre øya Madeira, synger om akkurat den følelsen i «Deslocado».

Sangen handler om den dype lengselen etter å komme hjem. Han beskriver følelsen av å bo i en storby, med sitt «mar de gente» (hav av mennesker) og «monte de betão» (haug med betong), som rett og slett ikke føles som hjemme. Han forteller oss at uansett hva, «Eu nunca vou pertencer àquela cidade» (Jeg kommer aldri til å høre til i den byen). Hans hjerte og tanker er alltid et annet sted: «À minha casa, ilha, paz, Madeira» (Hjemme hos meg, på øya mi, i fred, på Madeira). Det er en sang om den spesielle portugisiske følelsen av saudade – en bittersøt lengsel – og den enkle gleden i å endelig kunne si: «Mãe, olha à janela, que eu tou a chegar a casa» (Mamma, se ut av vinduet, for jeg kommer hjem).

Hast du jemals das Gefühl gehabt, nicht dorthin zu gehören, wo du gerade bist? Genau darum geht es in NAPAs Song „Deslocado“.

Er singt davon, wie er sich in einer großen Stadt völlig fehl am Platz fühlt. Er beschreibt sie als „O mar de gente, o Sol diferente, o monte de betão“ (Das Menschenmeer, die andere Sonne, der Berg aus Beton) und stellt klar, dass all das ihm nichts bedeutet. Sein Herz ist woanders. Er kommt von einer Insel mitten im Ozean und verrät uns sogar, welche: „À minha casa, ilha, paz, Madeira“ (Zu meinem Zuhause, Insel, Frieden, Madeira). Der ganze Song ist eine Ode an seine Heimat und das Gefühl der „Saudade“ – diese besondere portugiesische Sehnsucht. Man spürt förmlich, wie er im Flugzeug sitzt, nach Hause fliegt und seiner Mutter zuruft: „Mãe, olha à janela, que eu tou a chegar a casa“ (Mama, schau aus dem Fenster, ich komme nach Hause).

Cette chanson est une déclaration d'amour à la maison, et plus précisément à l'île de Madère. NAPA, qui vient du Portugal, chante le sentiment d'être un étranger dans une grande ville, un sentiment que le titre « Deslocado » (Déplacé) résume parfaitement. Il décrit un lieu avec « o mar de gente, o Sol diferente, o monte de betão » (la mer de gens, le soleil différent, le tas de béton) qui ne lui fait rien ressentir. Il ne s'y sent tout simplement pas chez lui.

Le cœur de la chanson est ce désir intense de rentrer. NAPA chante qu'il fait son chemin en pensant toujours à retourner « à minha casa, ilha, paz, Madeira » (à ma maison, mon île, ma paix, Madère). C'est un sentiment si profond qu'il est difficile à expliquer, mais le soulagement est immense quand il peut enfin dire : « Mãe, olha à janela, que eu tou a chegar a casa » (Maman, regarde par la fenêtre, j'arrive à la maison). C'est un message simple et puissant sur l'endroit où l'on se sent vraiment à sa place.

In "Deslocado" vertelt de Portugese artiest NAPA een verhaal dat velen die ver van huis wonen zullen herkennen. Hij zingt over het gevoel een buitenstaander te zijn in een grote stad, een plek die hij nooit als zijn thuis zal zien. Hij beschrijft het als "O mar de gente, o Sol diferente, o monte de betão" (De zee van mensen, de andere zon, de berg van beton), wat hem niets doet. Het is een kille, onpersoonlijke omgeving voor hem.

Zijn hart ligt ergens anders. Hij onthult waar zijn echte thuis is met de prachtige zin: "Vim de longe, eu vim do meio do mar... À minha casa, ilha, paz, Madeira" (Ik kom van ver, ik kom uit het midden van de zee... Naar mijn huis, eiland, vrede, Madeira). Het hele nummer is een ode aan zijn eiland en het diepe verlangen, de saudade, om terug te keren. Het nummer begint met de opwinding van de terugreis, kijkend uit het vliegtuigraampje en zingend: "Mãe, olha à janela, que eu tou a chegar a casa" (Mam, kijk uit het raam, want ik kom naar huis). Het is een lied over de troost en vrede die alleen thuis je kan geven.

Чувствал ли си се някога напълно не на място? Песента „Deslocado“ на NAPA е точно за това усещане. Тя разказва историята на човек, който живее в голям, бетонен град, но сърцето му принадлежи другаде. Той буквално брои дните до завръщането си, а в куфара му едва се побира натрупаната носталгия: „Já quase não cabia a saudade acumulada“ (Натрупаната тъга вече почти не се побираше).

Песента ясно показва откъде идва той. Неговият истински дом е остров Мадейра. Той пее: „Vim de longe, eu vim do meio do mar“ (Дойдох отдалеч, дойдох от средата на морето). Градът, с неговото „mar de gente“ (море от хора) и „monte de betão“ (купчина бетон), не може да се сравни с неговия „casa, ilha, paz, Madeira“ (дом, остров, мир, Мадейра). Това е песен за дълбоката връзка с родното място и за сладкото очакване да кажеш: „Mãe, olha à janela, que eu tou a chegar a casa“ (Мамо, погледни през прозореца, прибирам се вкъщи).

Tämä portugalilaisen artistin NAPAn kappale on kuin rakkauskirje kotiin. Nimi "Deslocado" tarkoittaa "pois paikaltaan", ja juuri siltä laulajasta tuntuu. Hän asuu suuressa kaupungissa, jonka "mar de gente, o Sol diferente, o monte de betão" (ihmismeri, erilainen aurinko, betonikasa) ei herätä hänessä mitään tunteita.

Hän ei kuulu sinne. Hänen todellinen kotinsa on kaukana, keskellä merta. Kertosäkeessä hän paljastaa kaiken: "Vim de longe, eu vim do meio do mar... À minha casa, ilha, paz, Madeira" (Tulin kaukaa, tulin keskeltä merta... kotiini, saarelle, rauhaan, Madeiralle). Koko kappale on täynnä tätä syvää koti-ikävää, jota portugalin kielessä kutsutaan sanalla saudade. Matkalaukku on jo pakattu, ja se on niin täynnä kertynyttä ikävää, ettei se meinaa mahtua kiinni. Laulu on kaunis kuvaus siitä tunteesta, kun tietää, minne sydän oikeasti kuuluu.

Název této písně, „Deslocado“, znamená v portugalštině něco jako „přemístěný“ nebo „ne na svém místě“. A přesně o tomhle pocitu NAPA zpívá. Je to píseň pro každého, kdo se kdy cítil ztracený ve velkém městě. Zpěvák popisuje, jak ho „O mar de gente, o Sol diferente, o monte de betão“ (Moře lidí, jiné slunce, hora betonu) vůbec neoslovuje. Cítí, že do tohoto prostředí nikdy patřit nebude, bez ohledu na to, jak to může navenek vypadat.

Odkud tedy pochází a kam se tak touží vrátit? Odpověď je v refrénu, který je krásnou ódou na domov: „À minha casa, ilha, paz, Madeira“ (Do mého domova, na ostrov, do klidu, na Madeiru). Celá píseň je o hlubokém stesku po domově, portugalsky saudade, a o radostném očekávání návratu. Představte si ten pohled z letadla, když zpívá: „Mãe, olha à janela, que eu tou a chegar a casa“ (Mami, podívej se z okna, už se vracím domů). Je to silný a upřímný vzkaz o tom, kde je jeho srdce.

Ця пісня — це справжній гімн для кожного, хто коли-небудь відчував себе не на своєму місці, живучи далеко від дому. NAPA співає про почуття відчуження у великому місті, яке він описує як «море людей, інше сонце, купа бетону» (O mar de gente, o Sol diferente, o monte de betão). Він чітко дає зрозуміти, що ніколи не зможе належати цьому місцю, бо його серце залишилося там, звідки він родом.

Звідки ж він? З прекрасного острова Мадейра, який він називає своїм «домом, островом, спокоєм» (minha casa, ilha, paz). Уся пісня пронизана солодким передчуттям повернення. Співак буквально рахує дні, його валіза наповнена не речами, а тугою за домом, або ж португальською saudade. Він уявляє, як дивиться з вікна літака і каже: «Мамо, подивись у вікно, я повертаюся додому» (Mãe, olha à janela, que eu tou a chegar a casa). Це дуже особиста і зворушлива історія про те, що дім — це не просто місце, а невід'ємна частина тебе.

Эта песня — настоящий гимн для всех, кто когда-либо чувствовал себя не на своём месте и скучал по дому. NAPA поёт о возвращении домой, на остров Мадейра, из большого города, который так и не стал для него родным. Он летит в самолёте, и его чемодан набит не только вещами, но и накопившейся тоской: «Já quase não cabia a saudade acumulada» (Накопленная тоска уже почти не помещалась). Он смотрит в иллюминатор и видит свой сад, обращаясь к маме: «Mãe, olha à janela, que eu tou a chegar a casa» (Мама, посмотри в окно, я возвращаюсь домой).

Певец прямо говорит, что никогда не будет принадлежать этому большому городу с его «mar de gente» (морем людей) и «monte de betão» (горой бетона). Эти образы не вызывают в нём никаких чувств. Его настоящее место там, откуда он родом — «do meio do mar, no coração do oceano» (из середины моря, в сердце океана). Это песня о глубокой связи со своими корнями и о том, что как бы далеко ты ни уехал, твоё сердце всегда будет стремиться домой, на свой «ilha, paz, Madeira» (остров, мир, Мадейра).

Questa canzone parla di un sentimento che forse conosci: la nostalgia di casa. NAPA, che viene dall'isola di Madeira, descrive la sensazione di vivere in una grande città che non sentirà mai sua. Parla di una valigia così piena di nostalgia che quasi non si chiude: "Já quase não cabia a saudade acumulada" (La nostalgia accumulata quasi non ci stava più).

Il testo descrive il contrasto tra la vita in una metropoli, con il suo "mar de gente" (mare di gente) e il "monte de betão" (montagna di cemento), e il desiderio di tornare alla sua "casa, ilha, paz, Madeira" (casa, isola, pace, Madeira). È il racconto di un viaggio, quello di ritorno a casa, visto dal finestrino di un aereo. L'emozione è così forte che si rivolge direttamente a sua madre: "Mãe, olha à janela, que eu tou a chegar a casa" (Mamma, guarda alla finestra, che sto arrivando a casa).

Si kdaj pogrešal dom? NAPA, pevec z otoka Madeira, v tej pesmi govori točno o tem občutku. Živi v velikem mestu, ki ga opisuje kot "o mar de gente, o Sol diferente, o monte de betão" (morje ljudi, drugačno sonce, kup betona), a se tam nikoli ni počutil domače. Pravi, da mu mesto "Não me provoca nada" (v meni ne izzove ničesar).

Njegovo srce pripada domu, otoku sredi oceana. Celotna pesem je eno samo odštevanje dni do vrnitve. Predstavljaj si, da sediš na letalu, gledaš skozi okno in končno zagledaš domače kraje. Točno to opisuje, ko poje: "Mãe, olha à janela, que eu tou a chegar a casa" (Mami, poglej skozi okno, prihajam domov). To je pesem o močni vezi z domom, ki je ne more pretrgati nobena razdalja.

Ai simțit vreodată că nu-ți găsești locul? Că, oricât de mult ai încerca, o parte din tine a rămas acasă? Despre asta este vorba în „Deslocado”. NAPA cântă despre sentimentul de a trăi într-un oraș mare, un „mar de gente” [o mare de oameni] și un „monte de betão” [un munte de beton], dar fără a te simți vreodată conectat la el. Este un cântec despre dorul de casă, un sentiment atât de puternic încât abia mai încape în bagaj: „Já quase não cabia a saudade acumulada” [Dorul acumulat aproape că nu mai încăpea].

Pentru NAPA, „acasă” este un loc foarte specific: insula sa, Madeira. El spune clar că, indiferent unde merge, scopul său final este să se întoarcă: „O meu caminho eu faço a pensar / Em regressar / À minha casa, ilha, paz, Madeira” [Îmi fac drumul gândindu-mă / Să mă întorc / La casa mea, insula, pacea, Madeira]. Cântecul este o scrisoare de dragoste pentru locul său natal și o descriere a bucuriei pure de a te întoarce în sfârșit, privind pe fereastra avionului și spunând: „Mãe, olha à janela, que eu tou a chegar a casa” [Mamă, uită-te pe geam, că ajung acasă].

See laul on pühendatud kõigile, kes on kunagi tundnud koduigatsust. NAPA laulab tundest, et oled võõras suures linnas, mis ei tundu kunagi omana. Ta kirjeldab seda kui kohta, kus on "o mar de gente, o Sol diferente, o monte de betão" [inimeste meri, teistsugune päike, betoonihunnik], mis ei tekita temas mingeid tundeid ega kutsu teda koju.

Loo keskmes on sügav igatsus oma päris kodu järele, mis tema jaoks on Madeira saar. Ta ütleb otse: "Vim de longe, eu vim do meio do mar" [Ma tulin kaugelt, ma tulin keset merd]. Kogu tema teekond on ajendatud mõttest naasta oma "casa, ilha, paz, Madeira" [koju, saarele, rahusse, Madeirale]. See on ilus ja siiras ood oma juurtele ja tundele, et kuulud kuhugi.

Ši daina – tai himnas visiems, kurie kada nors jautėsi ne savo vietoje. NAPA dainuoja apie jausmą, kai gyveni dideliame mieste, bet širdis priklauso visai kitur. Jis pradeda dainą vaizdu, kurį atpažins kiekvienas, ilgai laukęs grįžimo namo: „Conto os dias para mim / Com a mala arrumada“ (Skaičiuoju dienas sau / su sukrautu lagaminu). Atrodo, kad į lagaminą vos telpa susikaupęs ilgesys, arba, kaip sako portugalai, saudade.

NAPA aiškiai pasako, kad niekada nesijaus savas tame didmiestyje, kurį apibūdina kaip „O mar de gente, o Sol diferente, o monte de betão“ (Žmonių jūra, kitokia saulė, betono kalnas). Jam tai nieko nereiškia ir nekviečia namo. Tikrieji jo namai yra sala vandenyno viduryje: „À minha casa, ilha, paz, Madeira“ (Į mano namus, salą, ramybę, Madeirą). Tai daina apie stiprų ryšį su savo gimtine ir neapsakomą džiaugsmą, kai pro lėktuvo langą pagaliau pamatai savo namus ir gali pasakyti: „Mãe, olha à janela, que eu tou a chegar a casa“ (Mama, pažiūrėk pro langą, aš grįžtu namo).

Jeste li se ikada osjećali kao da ne pripadate mjestu u kojem živite? NAPA pjeva upravo o tom osjećaju u pjesmi "Deslocado", što znači "Iseljen" ili "Neuklopljen". Pjesma počinje slikom povratka kući, s torbom toliko punom čežnje da se jedva zatvara: "Já quase não cabia a saudade acumulada" [Nakupljena čežnja jedva je stala]. On je u avionu, gleda kroz prozor i govori majci: "Mãe, olha à janela, que eu tou a chegar a casa" [Mama, pogledaj kroz prozor, dolazim kući].

Ali gdje je bio? U nekom velikom gradu koji nikada nije osjetio kao svoj dom. Pjeva o tome kako ga "o mar de gente, o Sol diferente, o monte de betão" [more ljudi, drugačije sunce, hrpa betona] ne diraju. Njegovo pravo mjesto, njegovo srce, pripada otoku usred oceana. U refrenu otkriva sve: "Vim de longe, eu vim do meio do mar... À minha casa, ilha, paz, Madeira" [Došao sam izdaleka, došao sam iz sredine mora... U svoj dom, otok, mir, Madeiru]. To je pjesma o dubokoj povezanosti s domom i osjećaju da, bez obzira gdje se nalazili, vaši korijeni su uvijek dio vas.

Ez a dal egy igazi himnusz mindenkinek, aki valaha is élt távol az otthonától. NAPA, aki a portugál Madeira szigetéről származik, egy olyan érzésről énekel, amit sokan ismerünk: a honvágyról és arról a vágyról, hogy visszatérjünk oda, ahová igazán tartozunk.

A dal egy utazás közepébe repít minket. A bőrönd már be van csomagolva, és ahogy a szöveg mondja, „Já quase não cabia a saudade acumulada” (Már alig fért bele a felgyülemlett honvágy). A repülő ablakából nézve az énekes már látja az otthonát, és izgatottan szól édesanyjának: „Mãe, olha à janela, que eu tou a chegar a casa” (Anya, nézz ki az ablakon, hazaérek). Ezzel szemben áll a város, ahol él, a maga „mar de gente” (embertengerével) és „monte de betão” (betonhegyével), amihez sosem fog igazán tartozni. A dal szíve a refrénben dobog, ahol elárulja, hogy az igazi otthona, békéje és élete Madeira szigete: „À minha casa, ilha, paz, Madeira” (Az otthonom, a sziget, a béke, Madeira).

Hiç bavulunu toplayıp eve döneceğin günü iple çektin mi? NAPA'nın bu şarkısı tam da bu hisle ilgili. Portekizli sanatçı, memleketi Madeira Adası'na duyduğu derin özlemi anlatıyor. Şarkı, biriktirdiği özlemin artık valizine sığmadığını söyleyerek başlıyor: "Já quase não cabia a saudade acumulada" (Birikmiş özlem neredeyse sığmıyordu artık). Uçak penceresinden evini gördüğü anı ve annesine seslenişini duyuyoruz: "Mãe, olha à janela, que eu tou a chegar a casa" (Anne, pencereden bak, eve geliyorum). Bu, sadece bir yolculuk değil, köklerine ve huzura dönüşün hikayesi.

NAPA, yaşadığı büyük şehirle memleketi arasındaki farkı çok net çiziyor. Şehrin "mar de gente" (insan denizi) ve "monte de betão" (beton yığını) ona hiçbir şey hissettirmiyor. Kendini oraya asla ait hissetmeyeceğini söylüyor. Çünkü onun evi okyanusun ortasında, huzur dolu bir ada. Bu şarkı, doğduğun yerden uzakta yaşamanın getirdiği o tatlı ve acı özlemi, yani Portekizce'de saudade denilen o tarifi zor duyguyu anlatıyor. NAPA'nın dediği gibi, bu ayrılık acısını kelimelerle açıklamak pek mümkün değil: "Se eu te explicar palavra a palavra / Nunca vais entender a dor que me cala" (Sana kelime kelime açıklasam / Beni susturan acıyı asla anlamayacaksın).

Αυτό το τραγούδι είναι ένας ύμνος για όποιον έχει νιώσει ποτέ νοσταλγία για το σπίτι του. Ο NAPA, ο οποίος είναι από το νησί της Μαδέρα, περιγράφει το συναίσθημα του να ζεις σε μια μεγάλη, ξένη πόλη ενώ η καρδιά σου έχει μείνει πίσω. Ξεκινάει με την εικόνα της επιστροφής, με τη βαλίτσα του γεμάτη όχι μόνο με πράγματα, αλλά και με συσσωρευμένη νοσταλγία: «Já quase não cabia a saudade acumulada» (Η συσσωρευμένη νοσταλγία σχεδόν δεν χωρούσε πια).

Ο NAPA αντιπαραβάλλει τη ζωή στην πόλη, με τη «θάλασσα από κόσμο» και το «βουνό από τσιμέντο», με την ειρήνη του νησιού του. Δηλώνει ξεκάθαρα ότι δεν θα ανήκει ποτέ σε αυτή την πόλη, γιατί το σπίτι του είναι «no meio do mar, no coração do oceano» (στη μέση της θάλασσας, στην καρδιά του ωκεανού). Το τραγούδι μιλάει για τη μοναξιά που νιώθει κανείς όταν φεύγει, αλλά και για την παρηγοριά που βρίσκει στη σκέψη της επιστροφής. Η συγκινητική επανάληψη της φράσης «Mãe, olha à janela, que eu tou a chegar a casa» (Μαμά, κοίτα από το παράθυρο, έρχομαι σπίτι) κάνει αυτό το συναίσθημα απίστευτα αληθινό και προσωπικό.

Ta piosenka to list miłosny do domu, a konkretnie na Maderę. NAPA śpiewa o uczuciu bycia nie na swoim miejscu w wielkim mieście, które opisuje jako „o monte de betão” (góra betonu) z „mar de gente” (morze ludzi). To miejsce, w którym czuje, że nigdy nie będzie przynależeć, bez względu na wszystko.

Podmiot liryczny jest w drodze powrotnej, w samolocie, patrząc przez okno na świat pod skrzydłem. Jego walizka jest pełna, ale ledwo mieści się w niej „a saudade acumulada” (nagromadzona tęsknota). Cała piosenka jest zbudowana wokół tego potężnego uczucia powrotu do miejsca, które nazywa „minha casa, ilha, paz, Madeira” (mój dom, wyspa, spokój, Madera). To bardzo osobisty i szczery utwór o tym, jak silne potrafią być więzi z miejscem pochodzenia.

Už ste niekedy mali pocit, že ste na nejakom mieste len na návšteve, aj keď tam žijete? Presne o tom je táto pieseň. NAPA spieva o pocite, že je „vysídlený“ alebo nemiestny vo veľkom meste. Balí si kufre a hovorí, že sa mu do nich už takmer nezmestí nahromadená nostalgia: „Já quase não cabia a saudade acumulada“ (Už sa tam takmer nezmestila nahromadená nostalgia). Opisuje mesto ako „o mar de gente, o Sol diferente, o monte de betão“ (more ľudí, iné slnko, hora betónu), ktoré v ňom nič nevyvoláva a nevolá ho domov.

Skutočný domov pre neho nie je len tak hocijaké miesto. Je to jeho ostrov. Spieva: „Vim de longe, eu vim do meio do mar... À minha casa, ilha, paz, Madeira“ (Prišiel som zďaleka, prišiel som zo stredu mora... Do môjho domu, na ostrov, do pokoja, na Madeiru). Celá pieseň je o tomto hlbokom spojení s jeho rodiskom, ostrovom Madeira. Je to sladký a osobný príbeh o návrate domov, ktorý vrcholí radostným zvolaním: „Mãe, olha à janela, que eu tou a chegar a casa“ (Mami, pozri sa z okna, prichádzam domov).