Learn Russian With Xolidayboy with these 23 Song Recommendations (Full Translations Included!)

"Loca La Vida" opens on a line borrowed straight from Spanish, "Loca, la vida" ["Crazy, the life"], then spends the rest of the song in Russian. The chorus hook never gets translated; it works as a sound before it works as a sentence. Xolidayboy plays the confident suitor, and he goes big fast: "Мы с тобой будто взрывы везувия" ["You and I are like explosions of Vesuvius"], then "Я могу купить всю улицу, а не участок" ["I can buy the whole street, not a plot"]. By the bridge the boast has no ceiling at all: "Мы поднимем в воздух целый стадион!" ["We'll lift the whole stadium into the air!"]

The chorus turns old pain into a dare. "Нам было слишком больно" ["It hurt us too much"] answers itself with "Но сегодня я готов!" ["But today I'm ready!"], and "Пада-а, подари" ["Fall, give it to me"] repeats until it asks for everything: "Всю себя, всю себя, всю себя" ["All of yourself, all of yourself, all of yourself"]. This is a dance track first, and it never pretends to be anything deeper than that.

“LOCA LA VIDA” mistura espanhol, russo e uma energia de festa sem freio. No refrão, “Loca, la vida” [vida louca] apresenta uma garota que quer dançar e escolhe “только безумие” [somente a loucura]. O narrador a chama de “Hola, bonita” [olá, bonita] e diz que os dois parecem “взрывы везувия” [explosões do Vesúvio]. Vesúvio é o vulcão italiano famoso por sua erupção, então a imagem transforma o casal em uma força intensa e perigosa. É exagerado, claro, e justamente por isso combina com a música.

A letra também cria um personagem convencido e teatral: “Я твой мачо” [sou seu macho], alguém que diz poder comprar “всю улицу” [a rua inteira], não apenas um terreno. Depois, a pose grandiosa vira uma promessa de espetáculo: se o céu cair e as estrelas se apagarem, eles ainda levantarão um estádio inteiro no ar. O refrão “Пада-пада-а... подари всю себя” [pada-pada... entregue-se por inteiro] pede entrega total, enquanto “моя девочка довольна” [minha garota está satisfeita] e “со мной тыща голосов” [comigo, mil vozes] colocam o casal no centro de uma multidão cantando. Até a dor aparece rapidamente, em “Нам было слишком больно” [foi doloroso demais para nós], mas o momento presente é de dança, brilho e excesso.

« Loca, la vida » mélange l’espagnol et le russe pour créer une fête sans frein. « Ты хочешь танцевать » [tu veux danser] et « ты выбираешь только безумие » [tu ne choisis que la folie] décrivent une femme qui préfère l’excès à la tranquillité. Le chanteur l’appelle « Hola, bonita » [salut, beauté] et imagine leur énergie comme « будто взрывы Везувия » [comme des éruptions du Vésuve]. Le Vésuve est le volcan italien célèbre pour ses éruptions, donc l’image est volontairement spectaculaire. Même le titre espagnol signifie « folle, la vie » ou, plus naturellement, « la vie est folle ».

Le narrateur se présente en « мачо » [macho], avec une assurance un peu exagérée et amusante : « Я могу купить всю улицу, а не участок » [je peux acheter toute la rue, pas seulement un terrain]. Après une période douloureuse, « Нам было слишком больно » [nous avons eu trop mal], il veut transformer la soirée en grand moment collectif : si le ciel tombe et que les étoiles s’éteignent, « Мы поднимем в воздух целый стадион » [nous ferons vibrer tout un stade]. Le refrain demande à la « сеньори » [señorita, ou jeune femme] de « подари всю себя » [donne-toi entièrement], une invitation directe à danser, chanter et se laisser emporter par la fête. Avec ses exclamations et ses images de volcan, la chanson choisit clairement la démesure plutôt que la retenue.

“ПОМНИ (POMNI)”, yani “Hatırla”, geçmişten gelen yoğun bir aşkı anlatıyor. Anlatıcı, karşısındaki kişiden onu boşluktan çekip çıkardığı günü hatırlatmasını istiyor: “Помни, ты напомни” [Hatırla, bana hatırlat]. Bu kişi, onun “öldürülmüş dünyasını” yeniden bir araya getirmiş. İlk dans, çiçekler ve çatıda buluşma gibi romantik görüntüler var, ama şarkı kısa sürede daha karanlık bir yere gidiyor: “Мне до дома километров пропасть” [Benim eve gitmem için kilometreler değil, bir uçurum var]. Buradaki “пропасть” hem “uçurum” hem de mecazen aşılması imkânsız bir mesafe anlamına geliyor.

İkisi, kapanmış bir mekânda kalmaya devam ediyor; kapılar çoktan kapanmış olsa da birbirlerinden kopamıyorlar. “Я искушение / Ты спасение” [Ben ayartmayım / Sen kurtuluşsun] dizesi, ilişkilerini tek cümlede karşı karşıya koyuyor. Bir yanda günah ve tehlike çağrışımı, diğer yanda kurtarılma fikri var. “Пока тело не укрыло подснежниками” [Beden kardelenlerle örtülene kadar] sözü ise romantik olmaktan çok ürpertici bir son görüntü kuruyor. Подснежник, kardan sonra açan kardelendir. Şarkıdaki kişi, sevdiğinin ruhunu geri topladığını söylüyor, sonra da “Ты душу забрала” [Ruhumu aldın] diyerek bu kurtuluşun aynı zamanda teslimiyet olduğunu kabul ediyor.

„ПОМНИ” znaczy po rosyjsku „pamiętaj” i właśnie to słowo wraca jak prośba do ukochanej osoby. Podmiot wspomina pierwszy taniec, kwiaty i dach, na który chce do niej przyjść, a także moment, gdy została przy nim, kiedy czuł się jak „из пустоты” [z pustki]. Najmocniejszy obraz pojawia się w wersie „Как убитый мир мой вновь ты собрала” [Jak na nowo poskładałaś mój zniszczony świat]. To nie jest spokojna piosenka o zwykłym spotkaniu. Ona mówi o kimś, kto pomógł odzyskać sens, a potem sam stał się pokusą i ratunkiem: „Я искушение / Ты спасение” [Ja jestem pokusą / Ty jesteś ocaleniem].

W drugiej części nocna scena robi się niemal filmowa. Wszyscy mówią bohaterom, żeby już kończyli i wracali do domu, lecz „Мне до дома километров пропасть” [Mnie do domu dzieli przepaść]. „Матрица” [matryca] brzmi tu jak obraz świata, z którego trudno się obudzić, a „закругляться” to potoczne „kończyć i zbierać się do wyjścia”. Drzwi lokalu są już zamknięte, a oni nadal nie potrafią się od siebie oderwać. Nad całością unosi się mocny, trochę przesadzony obraz ciała zasypywanego „подснежниками” [przebiśniegami], czyli pierwszymi wiosennymi kwiatami. Dzięki temu miłość staje się czymś pomiędzy ocaleniem, poświęceniem a wspomnieniem, którego nie wolno zgubić.

„ПОМНИ” înseamnă „Amintește-ți”, iar cântecul sună ca o rugăminte adresată cuiva care l-a salvat pe narator dintr-un gol interior. El își amintește primul dans, florile și dorința de a ajunge la persoana iubită: „Как из пустоты меня ты позвала” [Cum m-ai chemat din gol]. Apoi vine imaginea puternică „Как убитый мир мой вновь ты собрала” [Cum mi-ai strâns la loc lumea distrusă]. Nu e doar o declarație romantică: pentru el, această persoană este „искушение” [ispită], dar și „спасение” [salvare]. Versul „Ты душу забрала” [Mi-ai luat sufletul] sună dulce și puțin periculos în același timp.

În a doua parte, cei doi par să rămână împreună într-un local aproape închis, deși „давно закрыты двери” [ușile sunt închise de mult]. Li se spune să plece și să se trezească din „матрицы” [matrice], un cuvânt folosit aici pentru o stare din care nu mai reușesc să se desprindă. El are douăzeci de kilometri până acasă, dar între el și casă se află o „пропасть” [prăpastie], imagine care face distanța să pară mai mult sufletească decât geografică. Iar „пока тело не укрыло подснежниками” [până când trupul nu va fi acoperit de ghiocei] aduce o imagine rece și neașteptată: iubirea trebuie reținută înainte ca timpul, moartea sau despărțirea să pună capăt nopții.

V písni POMNI někdo vzpomíná na člověka, který ho dokázal vytáhnout z úplné prázdnoty. „Помни, ты напомни“ [Pamatuj, připomeň mi] zní jako prosba, aby se neztratila vzpomínka na chvíli, kdy druhá osoba „из пустоты меня ты позвала“ [zavolala mě z prázdnoty]. Ještě silnější je obraz rozbitého světa, který znovu složila: „Как убитый мир мой вновь ты собрала“ [jak jsi můj zničený svět znovu poskládala]. Do toho přichází první tanec, květiny a střecha, kam za ní vypravěč míří. Romantické gesto se tu potkává s pocitem, že mu někdo doslova zachránil duši.

Druhá část je mnohem podivnější a právě proto zajímavá. Lidé jim říkají, že je čas skončit a že se z „матрицы“ [Matrixu] neprobudí, tedy že uvízli v umělém nebo otupělém světě. Podnik už zavřel dveře, cesta domů má pro jednoho dvacet kilometrů a pro druhého „пропасть“ [propast]. Přesto se od sebe nedokážou odtrhnout: „Я искушение, ты спасение“ [Já jsem pokušení, ty jsi záchrana]. A pak přijde obraz skoro jako z podivné pohádky: tělo zakryjí sněženky, „прям как ангелы спасают грешников“ [stejně jako andělé zachraňují hříšníky]. Sněženky jsou první jarní květiny, takže ten verš spojuje smrtelně temný obraz s něčím křehkým a novým. Titulní slovo помни znamená „pamatuj“ a celá píseň se k němu vrací jako k poslednímu poutu mezi dvěma lidmi.

U pesmi „ПОМНИ (POMNI)”, pripovedač moli voljenu osobu da se seti kako ga je izvukla iz potpune praznine: „Помни, ты напомни, как из пустоты меня ты позвала” [Seti se, podseti me kako si me pozvala iz praznine]. Ona nije samo neko kome želi da priđe sa cvećem na krovu. Za njega je ona spas: „Я искушение, ты спасение” [Ja sam iskušenje, ti si spas]. Slika je velika i pomalo dramatična, ali baš zato pamtljiva: njegov „ubijeni svet” ona ponovo sastavlja, kao da mu vraća dušu deo po deo.

Ostatak pesme liči na noć iz koje niko ne želi da ode. Lokal je odavno zatvoren, vrata su zaključana, do kuće ih dele kilometri, a njega do sopstvenog doma deli čitava „provalija”. Izraz „Нам говорили закругляться” [Govorili su nam da završimo] kolokvijalan je način da se kaže da je vreme da krenu, dok „матрица” [matrica] ovde zvuči kao hladan sistem iz kog se ljudi ne bude. Ipak, njih dvoje ne mogu da se odvoje. Najnežniji detalj dolazi uz najtežu sliku: „Пока тело не укрыло подснежниками” [Dok telo ne prekriju visibabe]. Подснежники su visibabe, prvi cvetovi posle zime, pa se ljubav ovde pojavljuje kao spas koji stiže čak i pred tamom.

«ПОМНИ» звучить як прохання не дати спогадам зникнути. Оповідач згадує перший танець, квіти на даху й бажання дістатися до коханої: «К тебе хочу» [Я хочу до тебе]. Вона покликала його «из пустоты» [з порожнечі] й зібрала його зруйнований світ докупи, тому повторюване «Помни, ты напомни» [Пам’ятай, нагадай мені] схоже на звернення до людини, яка стала його спасінням. Телефонний екран, що шепоче замість нього, добре передає цю незручну тишу: він поруч із почуттями, але сам майже не може говорити.

Далі романтична ніч стає дивною й трохи небезпечною. Їм кажуть закруглятися, двері закладу вже зачинені, додому ще далеко, та вони не можуть відірватися одне від одного. «Тебе до дома километров двадцать, мне до дома километров пропасть» [Тобі до дому двадцять кілометрів, мені до дому прірва] протиставляє звичайну відстань його внутрішній безодні. Він називає себе спокусою, а її спасінням. Образ тіла, яке можуть укрити підсніжники, і порівняння з ангелами, що рятують грішників, додають пісні майже казкового, але похмурого краю. Тут любов не обіцяє простого фіналу: вона забирає душу, збирає розбиту людину й залишає головне прохання: «Ты напомни» [Ти нагадай].

Sangen føles som et natligt møde mellem to mennesker, der ikke kan slippe hinanden. Fortælleren husker deres første dans, blomsterne og taget, hvor han vil hen til hende: «Наш первый танец» [vores første dans] og «Я с цветами и на крыше / К тебе хочу» [jeg står med blomster på taget og vil hen til dig]. Omkvædets «Помни, ты напомни» [husk det, mind mig om det] lyder som en bøn: Hun kaldte ham ud af tomheden og samlede hans ødelagte verden igen. «Больше, чем слова» [mere end ord] siger, at det, hun gjorde, betyder mere end forklaringer.

Der er også noget mærkeligt og næsten drømmeagtigt i scenen. En stemme hvisker fra en skærm, mens fortælleren tier, og folk siger, at de skal afslutte aftenen, at de ikke vågner fra «матрицы» [Matrixen, altså en kunstig virkelighed]. Hjemturen bliver til en voldsom kontrast: hende er der tyve kilometer hjem, mens hans hjem er «километров пропасть» [kilometer afgrund]. De burde gå, fordi dørene på det dunkle sted allerede er lukkede, men de kan ikke rive sig løs fra hinanden. Den sidste rollefordeling er både enkel og stærk: «Я искушение / Ты спасение» [jeg er fristelsen, du er frelsen]. Hun redder ham som en engel, der redder en synder, men hun tager også hans sjæl. Det er romantisk, farligt og en lille smule overdrevet på den bedste måde.

Em “ПОМНИ (POMNI)”, Xolidayboy canta para alguém que o tirou do vazio e remontou seu mundo destruído. A memória do primeiro encontro aparece em cenas bem concretas: “Наш первый танец” [“Nossa primeira dança”], flores e um desejo de chegar até essa pessoa no alto de um prédio. O refrão insiste em “Помни, ты напомни” [“Lembre, me faça lembrar”], como se lembrar fosse uma forma de não perder aquilo que os dois construíram. A frase “Больше, чем слова” [“Mais do que palavras”] deixa claro que essa ligação não cabe numa simples declaração.

A música também fica mais escura e estranha: enquanto alguém sussurra na tela para não ouvir o silêncio do narrador, os dois continuam juntos num lugar já fechado, sem conseguir se separar. “Мне до дома километров пропасть” [“Para mim, até em casa, há quilômetros de abismo”] transforma a distância em uma queda enorme, bem diferente dos vinte quilômetros até a casa da outra pessoa. Ele se chama de “искушение” [“tentação”] e chama o outro de “спасение” [“salvação”]. No fim, a imagem dos corpos cobertos por flocos de neve, comparados a anjos que salvam pecadores, mistura romance, perigo e uma sensação de despedida. É uma canção sobre pedir que alguém mantenha viva a lembrança de como conseguiu reconstruir uma pessoa por dentro.

В тази песен Xolidayboy се обръща към някого, който го е спасил от „пустоты“ [празнота] и е сглобил отново неговия „убитый мир“ [разрушен свят]. Той отчаяно иска тя да си спомни и да му напомни за силата на тяхната връзка, която е била „Больше, чем слова“ [Повече от думи].

Песента е пълна с контрасти. Той е „искушение“ [изкушение], а тя е „спасение“ [спасение]. Разстоянието до нейния дом е двадесет километра, а до неговия е „пропасть“ [пропаст]. Тези образи създават усещане за една връзка, която е едновременно спасителна и може би малко опасна. Те са толкова погълнати един от друг, че не забелязват кога „давно закрыты двери“ [вратите отдавна са затворени] в заведението, в което се намират. Това е песен за онзи тип връзка, която те кара да се чувстваш така, сякаш си единственият реален човек в „матрицата“.

Tässä laulussa muistot pitävät kahta ihmistä yhdessä, vaikka yö on jo päättymässä. Kertoja muistaa ensimmäisen tanssin, kukat ja katon, jonne hän haluaa rakkaansa luo: «Наш первый танец» [ensimmäinen tanssimme] ja «Я с цветами и на крыше к тебе хочу» [olen kukkien kanssa ja haluan luoksesi katolle]. Hän pyytää toista muistuttamaan, miten tämä kutsui hänet esiin tyhjyydestä: «Как из пустоты меня ты позвала» [kuinka kutsuit minut tyhjyydestä]. Toinen ihminen ei siis ole vain seurana, vaan joku, joka kokosi hänen särkyneen maailmansa uudelleen.

Tunnelma muuttuu hieman surrealistiseksi. Maailma ympärillä on kuin sulkeutuva baari: ovet ovat jo kiinni, mutta he eivät pysty irrottautumaan toisistaan. Kertoja sanoo suoraan: «Я искушение, ты спасение» [minä olen kiusaus, sinä olet pelastus]. Hän käyttää myös outoa ja kaunista kuvaa kehosta, jota lumikellot peittävät, ja vertaa pelastamista enkeleihin, jotka pelastavat syntisiä. Venäjän подснежники tarkoittaa lumikukkia eli lumikelloja, kevään ensimmäisiä kukkia. Kertosäkeen «Помни, ты напомни» [muista, muistuta] toisto tekee pyynnöstä kiireellisen: älä anna tämän yhteisen muiston kadota.

Dans «ПОМНИ», une voix demande à l’autre de se souvenir d’un amour qui l’a sorti du vide. Elle évoque un premier pas de danse, des fleurs sur un toit et quelqu’un qui l’appelle alors que tout semblait détruit : «Помни, ты напомни» [Souviens-toi, rappelle-moi]. Le mot «помни» signifie «souviens-toi» et revient comme une demande urgente, presque comme si les souvenirs pouvaient empêcher cette histoire de disparaître. La personne aimée devient à la fois un salut et une tentation : «Я искушение / Ты спасение» [Je suis la tentation / Tu es le salut].

L’image la plus surprenante arrive avec les perce-neige : «Пока тело не укрыло подснежниками» [Jusqu’à ce que le corps soit recouvert de perce-neige]. Elle donne à la chanson une beauté froide, entre amour et menace de fin. Les deux personnages devraient partir, car le lieu est fermé et les portes le sont depuis longtemps, mais ils restent incapables de se détacher l’un de l’autre. Même la distance devient presque absurde : pour l’un, vingt kilomètres jusqu’à la maison ; pour l’autre, «километров пропасть» [des kilomètres de précipice]. La «матрица» [la Matrice] désigne ici un monde dont on ne parvient pas à se réveiller, tandis que «нам говорили закругляться» [on nous disait de finir la soirée, de partir] sonne comme une remarque banale au milieu d’une scène beaucoup plus vertigineuse.

„LOCA LA VIDA“ е покана да оставиш разумната програма за вечерта и да избереш танца. В припева „Loca, la vida“ означава „Луд живот“, а „Ты хочешь танцевать“ е „Ти искаш да танцуваш“. Героинята „избира само безумието“, докато той я нарича „Hola, bonita“ („Здравей, красавице“) и казва, че двамата искат да сияят като „взривове на Везувий“. Везувий е вулканът край Неапол, затова образът е нарочно шумен и опасен: тази двойка не влиза тихо в партито, а пристига като изригване.

Текстът е самоуверен и леко преувеличен по забавен начин. Той се нарича „твоят мачо“ и заявява: „Я могу купить всю улицу, а не участок“ („Мога да купя цялата улица, не само парцел“). След болката от миналото „Нам было слишком больно“ („На нас ни беше прекалено болезнено“) идва обратът: момичето е доволно, около тях има „тыща голосов“ („хиляда гласове“), а ако небето падне и звездите угаснат, те ще вдигнат цял стадион във въздуха. Повтарящото се „Пада-пада-а... подари всю себя“ („Пада-пада-а... подари цялата себе си“) звучи като закачлив клубен рефрен, а „сеньори“ е испанско обръщение към господа. Песента не разказва сложна история, а превръща една нощ в голям, дръзък празник на танца, риска и пълното отдаване.

Šī dziesma skan kā nakts, kurā divi cilvēki nespēj aiziet, lai gan viss jau liek to darīt. Ekrānā kāds čukst, lai nebūtu jādzird dziedātāja klusums, bet viņš joprojām domā par pirmo deju, ziediem un jumtu, no kura vēlas nokļūt pie mīļotās. Viņš lūdz: «Помни, ты напомни» [Atceries, atgādini man], jo šī persona viņu izsaukusi no tukšuma un savākusi kopā viņa «убитый мир» [nogalināto, sagrauto pasauli]. Tā ir ļoti tieša pateicība cilvēkam, kurš viņam nozīmē vairāk nekā vārdi.

Otrajā daļā parādās diezgan traka nakts aina: līdz mājām ir divdesmit kilometru, durvis jau sen slēgtas, un tomēr viņi nespēj viens no otra atrauties. Frāze «Нам говорили закругляться» [mums teica, ka jābeidz] nozīmē, ka citi viņus mudina doties prom. «Матрица» [matrice] šeit ir dziesmas vārds par iestrēgšanu kādā mākslīgā pasaulē, no kuras cilvēki neesot pamodušies. Vislabākā pretnostatījuma līnija ir «Я искушение / Ты спасение» [Es esmu kārdinājums / tu esi glābiņš]. Dziesmas beigās mīļotā kļūst gandrīz pārdabiska: viņa ne tikai savāc viņa dvēseli, bet arī to paņem sev, kamēr sniegpulkstenītes pārklāj ķermeni un eņģeļi glābj grēciniekus.

“LOCA LA VIDA” presenta una noche de baile, exceso y atracción peligrosa. La frase “Loca, la vida” [la vida está loca] resume la actitud del tema: ella quiere bailar y elige “только безумие” [solo la locura]. Él la saluda como “Hola, bonita” [hola, bonita] y dice que los dos son como “взрывы Везувия” [explosiones del Vesubio], una comparación enorme para describir una energía que parece a punto de estallar. El Vesubio es el volcán italiano famoso por su erupción, así que la imagen mezcla deseo, peligro y espectáculo.

El narrador se presenta con una confianza exagerada y divertida: “Я твой мачо” [soy tu macho] y presume que puede comprar “всю улицу” [toda la calle], no solo un terreno. También admite que han sufrido: “Нам было слишком больно” [nos dolió demasiado], pero ahora él está listo para celebrar con su chica y “тыща голосов” [mil voces]. El estribillo repite “Подари всю себя” [entrégate por completo], una invitación directa a abandonarse al baile y a la noche. Incluso si el cielo cae y las estrellas se apagan, ellos prometen levantar un estadio entero en el aire: una fantasía ruidosa, romántica y claramente desmedida.

Šioje dainoje meilė pasirodo kaip susitikimas, kuris ištraukia žmogų iš visiškos tuštumos. Pasakotojas prisimena pirmą šokį, gėles ant stogo ir žmogų, pas kurį jis vis dar nori grįžti: „Помни, ты напомни“ [Prisimink, tu primink]. Jis prašo priminti, kaip ji „из пустоты меня ты позвала“ [iškvietė mane iš tuštumos] ir „убитый мир мой вновь ты собрала“ [iš naujo surinko mano sugriuvusį pasaulį]. Žodis „собрала“ čia reiškia ne tiesiog surinkti daiktus, o padėti žmogui vėl susidėlioti save ir savo gyvenimą.

Aplink šį prisiminimą tvyro naktinė, truputį pašėlusi scena. Jie turėtų išeiti, nes „нам говорили закругляться“ [mums sakė baigti, jau skirstytis], o vieta seniai uždaryta, tačiau „мы так и не сможем друг от друга оторваться“ [mes vis tiek nesugebėsime atsiplėšti vienas nuo kito]. „Мне до дома километров пропасть“ [iki namų man yra kilometrų bedugnė] yra tyčia perdėtas vaizdas: kelias namo jam atrodo nepaprastai tolimas. O eilutė „Я искушение, ты спасение“ [aš esu pagunda, tu esi išgelbėjimas] trumpai parodo jų priešingas roles. Pabaigoje prašymas tampa beveik desperatiškas: „Ты душу забрала!“ [Tu pasiėmei mano sielą!]

“LOCA LA VIDA” is een uitbundige uitnodiging om te dansen en alle voorzichtigheid even te vergeten. De Spaanse titel betekent ongeveer “gek leven”. De zinnen “Loca, la vida” [Gek, het leven] en “Ты хочешь танцевать” [Je wilt dansen] zetten meteen de toon: zij kiest volgens de zanger “alleen voor waanzin”, terwijl hij haar “Hola, bonita” [Hallo, mooie] noemt. Samen zijn ze als “взрывы везувия” [uitbarstingen van de Vesuvius], een verwijzing naar de beroemde vulkaan die met enorme kracht uitbarstte. Dat is een flink beeld voor hun energie, en eerlijk gezegd ook een beetje overdreven op de leukste manier.

De zanger spreekt als een zelfverzekerde macho. Hij zegt dat zij uit alle mogelijkheden de gevaarlijkste koos en dat hij zelfs een hele straat kan kopen, niet alleen een stukje grond. Daarna wordt de bravoure groter: als de hemel valt en alle sterren doven, zullen zij een heel stadion laten opspringen. In het refrein vraagt hij haar om “всю себя” [heel zichzelf] te geven, met “сеньори” [senor, een Spaanse aanspreekvorm] als speelse toevoeging. Na een pijnlijke periode zegt hij dat hij er nu klaar voor is, terwijl zijn meisje tevreden is en duizend stemmen met hem meezingen. De teksten zijn eenvoudig en ritmisch, met veel herhaling, precies passend bij een nummer dat vooral één boodschap heeft: dans, schitter en maak genoeg lawaai om een stadion te vullen.

„LOCA LA VIDA“ je vesela, pomalo bezobrazna pozivnica na ples i lud provod. Naslov na španskom znači „lud život“, a refren spaja španske izraze sa ruskim stihovima: „Ты хочешь танцевать“ [Želiš da plešeš] i „Ты выбираешь только безумие“ [Biraš samo ludilo]. Obraćanje „Hola, bonita“ [Zdravo, lepotice] zvuči kao direktan kompliment, dok slika „Мы с тобой будто взрывы Везувия“ [Nas dvoje smo kao erupcije Vezuva] pretvara njihovu energiju u vulkansku eksploziju. Vezuv je poznati vulkan u Italiji, pa je poređenje namerno veliko i dramatično.

Pripovedač se hvali kao „Я твой мачо“ [Ja sam tvoj mačo] i kaže: „Я могу купить всю улицу, а не участок“ [Mogu da kupim celu ulicu, a ne samo plac]. To je razmetljiva, skoro filmska izjava, ali pesma ipak priznaje da su njih dvoje mnogo propatili: „Нам было слишком больно“ [Bilo nam je previše bolno]. Sada, međutim, on je spreman za slavlje, sa devojkom koja je zadovoljna i „тыща голосов“ [hiljadu glasova] oko njih. Čak i ako nebo padne i zvezde se ugase, oni će „поднимем в воздух целый стадион“ [podići ceo stadion u vazduh], što ovde znači napraviti toliku buku i atmosferu da će svi pevati i skakati. Ponavljanje „Пада, подари всю себя“ [Pada, podari celu sebe] zvuči kao zavodljiv refren, a „Сеньори“ je obraćanje ženama u špansko-italijanskom prizvuku, u skladu sa plesnim, međunarodnim stilom pesme.

In „ПОМНИ“ („Erinnere dich“) bittet die erzählende Stimme eine nahestehende Person, sich an eine gemeinsame Rettung zu erinnern. Diese Person hat ihn „aus der Leere“ gerufen und seine zerstörte Welt wieder zusammengesetzt. Das Bild ist groß und direkt: Sie ist für ihn die Rettung, während er sich selbst als „Versuchung“ bezeichnet. Besonders schön ist die Szene mit dem ersten Tanz, den Blumen und dem Dach. Zwischen Schweigen, einer Stimme vom Bildschirm und dem Wunsch, zu ihr zu gehen, wirkt die Erinnerung wie ein kleiner Film.

Dann wird die Nacht seltsam und fast traumartig: Beide sollten längst gehen, weil das Lokal schon geschlossen ist, doch sie können sich nicht voneinander lösen. Zwanzig Kilometer bis nach Hause stehen einer „Abgrund“-Entfernung gegenüber. Auch die Schneeglöckchen sind mehr als Frühlingsblumen: Die Zeile über den Körper, den sie bedecken, klingt wie ein Bild für Tod und Vergänglichkeit, während Engel Sünder retten. Gerade dieser Kontrast macht den Refrain so eindringlich: „Erinnere dich“ ist keine beiläufige Bitte, sondern der Versuch, eine Verbindung festzuhalten, die ihn aus dem Nichts zurück ins Leben gebracht hat.

„LOCA LA VIDA“ on pöörane tantsupidu, kus armastus ja enesekindlus keeratakse maksimumi. Hispaania fraas loca la vida tähendab „hull elu“ ning hola, bonita tähendab „tere, kaunitar“. Laulja kirjeldab tüdrukut, kes tahab tantsida ja valib alati hullumeelsema tee: „Ты хочешь танцевать“ [sa tahad tantsida] ja „Ты выбираешь только безумие“ [sa valid ainult hulluse]. Nende kahe energia on nii tugev, et nad on „будто взрывы Везувия“ [nagu Vesuuvi pursked]. Vesuuv on Itaalia vulkaan, seega on see suur ja üsna ohtlik võrdlus, mitte vaikne armastuslaul.

Laulja võtab endale uhke macho-rolli: „Я твой мачо“ [ma olen sinu macho] ja „Я могу купить всю улицу, а не участок“ [ma võin osta terve tänava, mitte ainult krundi]. See on meelega üle paisutatud bravuur, millele järgneb suur lubadus: isegi kui taevas kukub ja tähed kustuvad, „Мы поднимем в воздух целый стадион!“ [me paneme terve staadioni õhku]. Korduv „Пада, подари всю себя“ [anna, kingi kogu iseendale] kõlab otsekoheselt ja pidulikult, nagu hüüe tantsupõrandal. Lõpus on vihje, et valus aeg on seljataga: „Нам было слишком больно, но сегодня я готов!“ [meil oli liiga valus, aga täna olen valmis]. Nüüd on tüdruk rahul ja tema ümber laulab „тыща голосов“ [tuhat häält], kus тыща on venekeelne kõnekeelne vorm sõnast „tuhat“.

„LOCA LA VIDA“ je pozvánka do noci, kde se tančí bez opatrnosti. Španělské „Loca, la vida“ znamená „šílený život“ a „Hola, bonita“ je „ahoj, krásko“. Dívka si podle zpěváka vybírá „только безумие“ („jen šílenství“) a oba jsou jako „взрывы Везувия“ („výbuchy Vesuvu“). Vesuv je sopka, takže obraz působí jako přirovnání k výbušné, neklidné energii. Zpěvák se stylizuje do role sebejistého „мачо“ („machо“), který přehání svou moc až k větě „Я могу купить всю улицу“ („Můžu koupit celou ulici“). Je to trochu drzé a trochu legračně přehnané.

V refrénu se opakuje „Пада-пада-а, подари всю себя“ („Pada-pada-á, daruj mi celou sebe“), což zní jako naléhavá taneční výzva. Za minulou bolestí se ale objeví dnešní oslava: „Нам было слишком больно, но сегодня я готов“ („Bylo nám příliš bolestivě, ale dnes jsem připraven“). Jeho dívka je spokojená a kolem nich zpívá „тыща голосов“ („tisíc hlasů“). I kdyby spadlo nebe a zhasly hvězdy, chtějí „поднять в воздух целый стадион“ („zvednout do vzduchu celý stadion“). Xolidayboy tu staví na jednoduchých obrazech: nebezpečná přitažlivost, velká gesta, hlasitá hudba a rozhodnutí prožít noc naplno.