Midvintertid буквально перекладається як "середина зими". Це поетичне слово, яке одразу викликає образ найдовших ночей і найкоротших днів року.
У цій пісні воно створює атмосферу темряви та холоду, яку розсіює прихід Люсії зі світлом. Це слово не лише описує пору року, а й символізує період очікування світла та надії.
Ця пісня починається з дуже простої зимової картини: «Så mörk är natten i midvintertid» [Яка ж темна ніч посеред зими]. Та раптом наближається Люсія, «den goda med ljuset» [добра, що несе світло]. Вона приходить із побажанням різдвяного миру, а на її голові сяє корона зі свічками: «Hon nalkas med ljus i sin krona» [Вона наближається зі світлом у своїй короні]. Тут Люсія постає майже як жива відповідь зимовій темряві, тому приспів звучить як тепле привітання: «Välkommen du goda med ljuset hit» [Ласкаво просимо, добра, прийди сюди зі світлом].
В останньому куплеті з’являється ластівка, яка теж залишає спокійне гніздо й летить до неба: «Hon lämnar sitt näste, hon lämnar sin ro» [Вона залишає своє гніздо, залишає свій спокій]. Її мета проста й світла: «Hon flyger mot ljusnande dagar» [Вона летить назустріч дням, що світлішають]. Отже, пісня рухається від темної зимової ночі до свічок Люсії та майбутніх світліших днів. Шведське «julefrid» означає різдвяний мир і спокій, а «Lucia» тут є традиційним образом світлої гості в зимовій темряві.