Ruffiana перекладається як "звідниця" або "сутенерка". Це досить рідкісне і колоритне слово, яке нечасто зустрічається в повсякденній мові чи піснях.
У цій пісні Лігабуе використовує його для опису місяця ("luna ruffiana"), надаючи йому грайливого, майже пустотливого характеру. Місяць тут ніби "підбурює" до чогось, створюючи особливу атмосферу, що робить це слово дуже цікавим і незабутнім.
Цей трек італійського рокера Ліґабуе має дуже яскраву головну фразу, яка повторюється майже в кожному куплеті: «Mi ci pulisco il cuore» («Я чищу цим своє серце»). Це не просто красива метафора, а спосіб сказати, що життя буває хаотичним, але прості речі допомагають змити накопичений бруд і тривогу. Музикант бере дрібні побутові або приємні моменти: квітневе сонце, яке розтоплює образу («questo sole di aprile / Che scioglie il rancore»), зім'яте після сну ліжко («il letto disfatto»), чийсь вдалий поцілунок чи легку музику, яку неможливо зважити («questa musica leggera / Che non la puoi pesare»). Усі ці деталі стають його власною терапією, поки є що відмивати («Finché avrò ancora un cuore da pulire»).
Замість удаваного оптимізму тут звучить дуже чесне сприйняття реальності. Ліґабуе співає: «Ho ancora tutto da imparare» («Мені ще всьому треба вчитися»), а приспів підсумовує людські стосунки простою домовленістю зустрітися десь у місті разом з усіма нашими взаємними страхами: «Ci vediamo in giro / Con le tue paure / Con le mie» («Побачимося десь / З твоїми страхами / З моїми»). Іронічний висновок пісні — «L'han chiamato vivere» («Вони назвали це життям»). Саме в цьому весь рок-н-рол: рухатися далі, поки тримається серце («Finché tiene il cuore»), і знаходити свій спокій посеред щоденного безладу.