Naufragio буквально перекладається як "корабельна аварія". Це потужне і драматичне слово, яке не щодня зустрічається в піснях.
У цій романтичній баладі Марко Менгоні використовує його метафорично, щоб описати стан розгубленості в морі емоцій. Він співає про "el naufragio de un sentimiento" (корабельну аварію почуття), створюючи яскравий образ повного занурення у свої почуття. Таке поетичне використання робить це слово справді незабутнім.
У пісні "In Tempo" Марко Менгоні збирає докупи звичайні щоденні дрібниці: тут є дивани, куплені на виплат («divani presi a rate»), культові американські серіали («serie cult americane»), піт і хліб («sudore e di pane»), старі квартири з тьмяними лампами та прогулянки старими вулицями в новому взутті («camminare vecchie strade con le scarpe nuove»). Це чесна мозаїка побуту з його розчаруваннями, сміливістю та раптовими зупинками.
Але посеред цієї рутини з'являється нав'язливий сон про двійника у дзеркалі: «Un sosia di me stesso, un prigioniero libero» («Мій двійник, вільний в'язень»). Герой намагається кричати, але голос зникає. Єдиний вихід із цієї внутрішньої пастки — сісти в авто, тихо втекти вночі без жодних квитків і навмисно збитися з дороги: «Ed apposta perderemo la strada» («І ми навмисне заблукаємо»). Це чудовий трек для практики живої італійської лексики, де переплітаються тиша, крадені обійми та бажання прокинутися вчасно.