Provoca походить від дієслова provocar і буквально означає «викликати» або «провокувати». У рядку «Loca, loca, loca cuando me provoca» слово має романтичний подвійний відтінок: кохана настільки приваблює героя, що він втрачає розум і не може опиратися своїм почуттям.
У «Loca» Альваро Солер співає про закоханість, яка повністю вибиває ґрунт з-під ніг. Для героя це любов, але він розуміє, що кохана не хоче болю. Йому достатньо бути лише з нею: «Tú y yo, no me hace falta más» [Ти і я, мені більше нічого не треба]. Він не може заснути без неї, просить її залишитися в ліжку до ранку й не хоче бачити, як вона йде. Навіть один поцілунок для нього «vale la pena» [вартий того], щоб бути разом.
Приспів стає ще гарячковішим: «Loca, loca, loca cuando me provoca» [Божеволію, божеволію, божеволію, коли вона мене дражнить або збуджує]. Тут loca означає не буквальне божевілля, а стан, коли пристрасть перемагає здоровий глузд. Фраза «pierdo la razón» [втрачаю розум] повторює цю думку, а образ її подушки й пошуку дихання передає дуже близьку, майже фізичну присутність коханої. Друзі кажуть, що вона йому не на користь, але він усе одно кохає її «con locura» [безтямно]. У пісні є й грайлива іспанська розмовність: «vente pa' la cama» означає «іди до ліжка», де pa' є скороченням від para.