«Простужен» буквально означає «застуджений», але в пісні це образне й незвичне вживання: герой каже, що він ніби «захворів» через кохану людину. У поєднанні «тобой простужен» слово передає емоційну вразливість і сильний вплив стосунків на нього.
У «Иголки» [«Голки»] слова коханої стають майже фізичною зброєю: «Твои слова иголки» [«Твої слова — голки»], «Они пронзают душу» [«Вони пронизують душу»]. Ліричний герой болісно переживає її холод і мовчання, але не хоче залишати все недомовленим. Фраза «Я вылезу наружу» [«Я виберуся назовні»] звучить як образ людини, яка більше не ховається у собі, а прагне заговорити й усе пояснити. А «И тишину нарушив» [«І порушивши тишу»] прямо показує його намір зламати мовчання та «всё доказать» [«усе довести»].
У куплеті герой почувається замкненим: «Я заложник своих стен» [«Я заручник власних стін»], а його душа, за власним відчуттям, «в твоём плену» [«у твоєму полоні»]. Її відповідь «не хочу» [«не хочу»] і слова «разбирайся сам» [«розбирайся сам»] звучать різко й відсторонено. Він розгублений, дивиться в дзеркало й не знаходить там душі, бо вся його увага досі прив’язана до неї. Наприкінці з’являються холод, захід сонця і повтор «А ты всё та» [«А ти все та сама»]. Це не спокійне примирення, а вперте бажання не обривати шлях остаточно, навіть коли герой «обезоружен и зажат» [«обеззброєний і скутий»].