Learn Ukrainian With Kavabanga Depo Kolibri with these 23 Song Recommendations (Full Translations Included!)

„Аромат” on lahkumislaul, kus kaks inimest on põhjuste, vaikuse ja valu sisse kinni jäänud. Nad vaatavad õhtut vaikides, närvid on „на межі” ehk viimase piiri peal, ning küsivad: „Хто ми двоє, що готові до втечі?” [Kes me kaks oleme, et oleme valmis põgenema?] Suhe on justkui lõppenud enne, kui kumbki seda päriselt välja ütleb. „Викинуті квіти” [äravisatud lilled] ja „Всі слова на вітер” [kõik sõnad tuulde] on lihtsad, aga valusad kujundid: armastus ja lubadused ei kanna enam.

Kõige tugevam detail on endise kallima lõhn. „І вже ніяк не повернем назад / Вдихаючи твій аромат” [Ja enam ei saa kuidagi tagasi minna / sinu lõhna sisse hingates] näitab, kuidas üks tuttav aroom tõmbab jutustaja hetkeks tagasi ühisesse minevikku. Samal ajal on linn öösel alles, tema aga üksi: „Серед ночі, місто тут, я залишаюсь сам” [Keset ööd, linn on siin, mina jään üksi]. Korduv „Бай-бай, наше літо” [hei-hei, meie suvi] kõlab peaaegu kergelt, kuid tähendab siin hüvastijättu ajaga, mida tagasi tuua ei saa. „Закохані, що стали колишніми” [armunud, kellest said endised] ütleb kogu olukorra eriti otse välja.

In “Аромат” (“Aromat”, cioè “Profumo”), Kavabanga Depo Kolibri raccontano la fine di una relazione attraverso immagini molto concrete: il silenzio, i fiori buttati via, una sera osservata senza più parole. «Тонем в морі із причин» [affoghiamo in un mare di motivi] dice che tra i due ci sono troppe spiegazioni e troppi problemi; per questo arriva la richiesta semplice e quasi stanca: «Давай просто помовчим» [dai, restiamo semplicemente in silenzio]. I due sono ancora legati, ma già pronti alla fuga: «Хто ми двоє, що готові до втечі?» [chi siamo noi due, pronti a scappare?]. La frase «Бай-бай, наше літо» [bye-bye, la nostra estate] è tenera e amara insieme: l’estate diventa il simbolo di un periodo felice che non può tornare.

Il ritornello lascia nell’aria una memoria precisa: «Вдихаючи твій аромат» [inspirando il tuo profumo]. Non serve più la presenza della persona: basta il suo profumo per riportare il passato, compreso «Солодкий сон, де тебе кохав» [il dolce sogno in cui ti amavo]. Poi arriva la notte, la città e la solitudine: «Серед ночі, місто тут, я залишаюсь сам» [nel cuore della notte, la città è qui, io rimango solo]. La luce del sole continua per tutti, «а не нам» [ma non per noi]: una frase breve, quasi ingiusta, che rende la separazione ancora più netta. Alla fine i due restano «закохані, що стали колишніми» [innamorati diventati ex]. È proprio questo il punto più forte del brano: l’amore non sparisce in un istante, ma sopravvive come un profumo mentre la relazione è già finita.

Em “Аромат (Aromat)”, Kavabanga Depo Kolibri acompanha o fim de um relacionamento que ainda existe na memória, mas já não funciona no presente. O casal está “Тонем в морі із причин” [afundando em um mar de motivos] e prefere ficar em silêncio enquanto a noite passa. As flores foram jogadas fora, as palavras se perderam “на вітер” [ao vento], e o verão chega ao fim com um direto “Бай-бай, наше літо” [tchau, nosso verão]. A expressão “бай-бай” é um tchau informal, quase infantil, o que deixa a despedida ainda mais simples e dolorosa.

O centro da música é o cheiro da pessoa amada: “Вдихаючи твій аромат” [sentindo o seu aroma]. Esse aroma puxa o narrador para um sonho doce, lembranças de abraços e de um amor que agora virou passado: “Ми закохані, що стали колишніми” [somos apaixonados que viraram ex]. À noite, ele fica sozinho na cidade, enquanto “Сонце світить кому завгодно, а не нам” [o sol brilha para qualquer um, menos para nós]. O refrão repete “аромат” [aroma] como se uma única lembrança ainda ocupasse todo o espaço, mesmo quando os dois já sabem que não dá para voltar.

„Aromat” este un cântec despre doi oameni care se despart, deși încă poartă unul în amintirea celuilalt. La început, ei aleg tăcerea: „Давай просто помовчим” [Hai să tăcem pur și simplu], în timp ce durerea și nervii au ajuns la limită. Relația pare blocată într-o mulțime de motive, cu „викинуті квіти” [flori aruncate] și „всі слова на вітер” [toate cuvintele risipite în vânt]. „Бай-бай, наше літо” [Pa, vara noastră] sună simplu, aproape copilăresc, dar tocmai de aceea despărțirea doare: vara lor s-a terminat și nu mai poate fi adusă înapoi.

Imaginea centrală este mirosul persoanei iubite. „Вдихаючи твій аромат” [Inspirând aroma ta] înseamnă că amintirea revine printr-un parfum, chiar când celălalt nu mai este acolo. Naratorul visează la perioada în care o iubea, apoi se trezește singur într-un oraș de noapte: „Серед ночі, місто тут, я залишаюсь сам” [În mijlocul nopții, orașul este aici, iar eu rămân singur]. Iar versul „Сонце світить кому завгодно, а не нам” [Soarele strălucește pentru oricine, numai pentru noi nu] dă despărțirii o imagine amară și foarte directă. Cei doi au fost îndrăgostiți, dar acum sunt „колишніми” [foști], iar parfumul și somnul sunt singurele locuri unde apropierea lor mai există.

„Аромат“ je píseň o vztahu, který se rozpadá, i když v něm pořád zůstává touha a vzpomínky. Dva lidé už nevědí, co si říct: „Давай просто помовчим“ [Tak prostě mlčme]. Sedí spolu v bolesti, nervy mají „на межі“ [na hranici, tedy napjaté k prasknutí], a přemýšlejí, kdo vlastně jsou, když oba chtějí utéct. „Викинуті квіти“ [Vyhozené květiny] a „всі слова на вітер“ [všechna slova do větru] jsou jednoduché, ale dost nemilosrdné obrazy: gesta i sliby už nic nezachrání. Léto končí a s ním zřejmě i jejich společný čas. „Бай-бай, наше літо“ [Pá pá, naše léto] zní skoro lehce, jenže v písni je to loučení.

Nejsilnější stopou po vztahu je vůně milované osoby: „Вдихаючи твій аромат“ [Vdechuji tvou vůni]. Stačí jeden nádech a vrací se „солодкий сон, де тебе кохав“ [sladký sen, ve kterém jsem tě miloval]. Pak ale přichází noc, město a samota. Slunce svítí „кому завгодно, а не нам“ [komukoli, jen ne nám], což je trochu přehnané, a právě proto to funguje: svět pokračuje, ale pro tohoto člověka jako by se světlo zastavilo někde jinde. Ve druhé sloce se hlava ztrácí v mlze a bývalí milenci si znovu dělí zamotaná slova „на два“ [na dvě části]. Už nejsou dvojice zamilovaných, nýbrž „закохані, що стали колишніми“ [zamilovaní, ze kterých se stali bývalí].

Kavabanga Depo Kolibri’nin “Аромат (Aromat)” şarkısında iki kişi, ilişkilerinin sonuna gelmiş gibi konuşmak yerine susmayı seçiyor: “Давай просто помовчим” [Hadi sadece susalım]. Aralarında acı, gerginlik ve kaçma isteği var. Bir zamanlar sevgili olan bu iki insan artık “закохані, що стали колишніми” [âşıkken eski sevgili olmuş kişiler]. Atılmış çiçekler ve rüzgâra savrulan sözler, ilişkinin geride kalan izlerini anlatıyor. “Бай-бай, наше літо” [Hoşça kal, yazımız] dizesi özellikle güzel ve biraz acımasız: Sanki aşk, kısa bir yaz mevsimi gibi bitmiş ve geri dönmesi mümkün değil.

Şarkının merkezinde ise eski sevgilinin kokusu var. Anlatıcı, gece şehirde tek başına kalırken onun “аромат”ını [kokusunu] içine çekiyor; bu koku, birlikte yaşanan tatlı rüyayı ve sarılma anılarını geri getiriyor. Fakat dışarıda güneş başkaları için doğuyor: “Сонце світить кому завгодно, а не нам” [Güneş herkes için parlıyor, ama bizim için değil]. Bu cümle, ayrılığın ne kadar kişisel olduğunu çok net söylüyor. Şehir yaşamaya devam ederken anlatıcı, geçmişte kalan bir ilişkiyi ve havada hâlâ duran o tanıdık kokuyu bırakmaya çalışıyor.

Az „Аромат” egy szakítás utáni éjszakát mutat meg, amikor két ember már érzi, hogy nincs visszaút. „Тонем в морі із причин” [„Okok tengerében fuldoklunk”] mondja az énekes: túl sok a magyarázat, a fájdalom és az idegesség, ezért inkább csak csendben nézik végig az estét. A „Хто ми двоє, що готові до втечі?” [„Kik vagyunk mi ketten, akik menekülésre készek?”] kérdésben benne van, hogy még szerelmesek, de már úgy viselkednek, mint akik el akarnak szökni egymás elől.

A legszebb és legfájóbb kép a címben is visszatérő „Твій аромат” [„Az illatod”]. A másik ember már nincs mellette, mégis az illata egy édes álmot és a régi öleléseket idézi fel. Közben a város éjszakai, az énekes pedig egyedül marad: „Сонце світить кому завгодно, а не нам” [„A nap bárkinek süt, csak nekünk nem”]. A „Бай-бай, наше літо” [„Viszlát, nyarunk”] szándékosan egyszerű, szinte gyerekes búcsú, éppen ettől lesz még keserűbb. A „kidobott virágok” és a „szélbe szórt szavak” azt mutatják, hogy a közös idő és az ígéretek már emlékké váltak, miközben a két szerelmesből „колишніми” [„exek”] lettek.

«Аромат» betekent “geur”, en precies die geur houdt een afgelopen liefde nog even dichtbij. De twee mensen verdrinken in redenen, zwijgen liever en kijken samen naar de avond, terwijl hun zenuwen “на межі” zijn, oftewel: tot het uiterste gespannen. Daarna worden bloemen weggegooid, woorden verdwijnen “на вітер” [in de wind] en klinkt het nuchtere afscheid: “Бай-бай, наше літо” [dag dag, onze zomer]. Hun zomer is voorbij, en teruggaan kan niet meer.

Toch blijft de herinnering hangen in de nacht. De verteller ademt de geur van de ander in en belandt in een zoete droom waarin hij nog van die persoon houdt. Wanneer hij wakker is, blijft alleen de stad en zijn eenzaamheid over: de zon schijnt wel, maar “кому завгодно, а не нам” [voor wie dan ook, maar niet voor ons]. De regel “ми закохані, що стали колишніми” [wij zijn geliefden die ex-geliefden zijn geworden] zegt het heel direct. Dat maakt het lied zo sterk: geen groot antwoord, alleen mist in het hoofd, oude omhelzingen en één geur die het verleden steeds opnieuw oproept.

„Аромат“ ist ein Lied über zwei Menschen, die sich trotz ihrer Liebe voneinander entfernen. Gleich am Anfang steckt das Paar „im Meer aus Gründen“ und entscheidet sich: „Давай просто помовчим“ [Lass uns einfach schweigen]. Das Schweigen sagt hier fast mehr als jedes Gespräch: Die Nerven liegen blank, die beiden wollen offenbar fliehen und wissen zugleich, dass ihre gemeinsame Zeit vorbei ist. „Викинуті квіти“ [Weggeworfene Blumen] und „Всі слова на вітер“ [Alle Worte sind in den Wind gesprochen] sind dabei schön direkte Bilder für eine Beziehung, in der Geschenke, Versprechen und Worte nichts mehr ändern können. „Бай-бай, наше літо“ [Bye-bye, unser Sommer] klingt beinahe leicht, ist aber eigentlich ein Abschied von einer warmen, gemeinsamen Zeit.

Am stärksten bleibt der Geruch der früheren Liebe: „Вдихаючи твій аромат“ [Während ich deinen Duft einatme]. Dieser Duft führt den Sprecher zurück in einen „солодкий сон“ [süßen Traum], in dem er die andere Person geliebt hat. Doch nach dem Aufwachen ist da nur die Nacht, die Stadt und seine Einsamkeit: „я залишаюсь сам“ [ich bleibe allein]. Besonders bitter ist die Zeile „Сонце світить кому завгодно, а не нам“ [Die Sonne scheint für irgendwen, nur nicht für uns]. Im Refrain wird aus den beiden endgültig ein früheres Liebespaar: „Ми закохані, що стали колишніми“ [Wir sind Verliebte, die zu Ex-Partnern geworden sind]. Der Duft ist also die letzte Spur einer Beziehung, die sich nicht zurückholen lässt.

Šī ir šķiršanās dziesma, kurā divi cilvēki vēl jūt viens otra klātbūtni, bet vairs nespēj palikt kopā. Viņi “тонем в морі із причин” [grimstam iemeslu jūrā] un nolemj vienkārši klusēt, kamēr vakars paiet acu skatienos. Sāpes krājas dvēselē, nervi ir “на межі” [uz robežas], un abi it kā gatavi aizbēgt. Ļoti skarbi skan “ми закохані, що стали колишніми” [mēs esam iemīlējušies cilvēki, kas kļuvuši par bijušajiem]. Mīlestība nav pazudusi vienā mirklī, taču attiecības jau ir pagātnē.

Dziesmas centrā ir smarža, kas atgriež atmiņas. “Вдихаючи твій аромат” [ieelpojot tavu aromātu], stāstītājs atceras saldu sapni, kurā mīlēja šo cilvēku, bet tagad nakts pilsētā paliek viens. “Сонце світить кому завгодно, а не нам” [saule spīd jebkuram, tikai ne mums] ir vienkārša, mazliet pārspīlēta frāze, kas parāda viņa vientulību. Izmestie ziedi, vējā aizlaistie vārdi un atvadas no vasaras saka vienu skaidru lietu: atpakaļceļa vairs nav, paliek tikai aromāts un atmiņas.

„Аромат“ je pieseň o dvojici, ktorá sa topí v dôvodoch, bolesti a nevypovedaných slovách. Namiesto ďalšej hádky si povedia: „Давай просто помовчим“ [Poďme jednoducho mlčať]. Večer už len sledujú očami, nervy sú „на межі“ [na hranici možností] a obaja akoby boli pripravení utiecť. Obraz „Викинуті квіти“ [Vyhodené kvety] pôsobí ako veľmi konkrétny znak konca: kvety aj slová skončili bez účinku. Leto sa lúči vetou „Бай-бай, наше літо“ [Ahoj, naše leto], no spomienka na vôňu toho druhého zostáva.

V refréne sa minulosť vracia ako sladký sen: „Вдихаючи твій аромат“ [Vdychujúc tvoju vôňu]. Rozprávač si pamätá, ako miloval, ale v noci zostáva sám v meste a slnko svieti „кому завгодно, а не нам“ [komukoľvek, len nie nám]. Neskôr opisuje rozmazanú hlavu, hmlu v tme a spomienky na nežné objatia. Najpriamejšia veta prichádza na konci tejto časti: „Ми закохані, що стали колишніми“ [Sme zamilovaní, ktorí sa stali bývalými]. Práve v tom je sila piesne: vzťah sa skončil, ale jedna vôňa dokáže na chvíľu otvoriť celý starý sen.

”Аромат” betyder ”doft”, och i låten blir doften ett minne av en kärlek som redan håller på att försvinna. Två personer har ”Тонем в морі із причин” [vi drunknar i ett hav av orsaker], men i stället för att lösa allt väljer de att vara tysta och bara följa kvällen med blicken. Nerverna är på gränsen, och frågan ”Хто ми двоє, що готові до втечі?” [vilka är vi två, som är beredda att fly?] visar hur främmande de har blivit för varandra. ”Викинуті квіти” [utslängda blommor] och ”Всі слова на вітер” [alla ord för vinden] är raka bilder av en relation där både gåvor och löften har förlorat sin plats.

Sedan kommer den enkla avskedshälsningen ”Бай-бай, наше літо” [hej då, vår sommar]. Sommaren går inte att få tillbaka, och jaget blir kvar ensam i nattstaden medan minnet av den andra personen fortfarande finns kvar i deras doft: ”Вдихаючи твій аромат” [när jag andas in din doft]. Det finns också en ”Солодкий сон, де тебе кохав” [ljuv dröm där jag älskade dig], men när drömmen tar slut lyser solen ”кому завгодно, а не нам” [för vem som helst, men inte för oss]. Det är en fin och lite brutal detalj: världen fortsätter som vanligt, men just deras sommar är slut. I den här låten är doften det sista som fortfarande känns nära, när orden redan har blåst bort.

”Аромат” tarkoittaa ”tuoksua”, ja tässä kappaleessa tuoksu on muisto entisestä rakkaudesta. Kaksi ihmistä on joutunut ”Тонем в морі із причин” [hukumme syiden mereen], joten he päättävät vain olla hiljaa ja seurata katseellaan illan loppua. Tunnelma on kireä: hermot ovat ”на межі” [äärirajoilla], ja he pakenevat suhdettaan, vaikka ovat vielä yhdessä. ”Викинуті квіти” [pois heitetyt kukat] ja ”всі слова на вітер” [kaikki sanat tuuleen] tekevät erosta melko suorasukaisen. Kesäkin saa jäähyväiset: ”Бай-бай, наше літо” [hei hei, meidän kesämme]. Se on pieni, hieman lapsellinen ilmaus, mutta juuri siksi se tuntuu tässä surulliselta.

Kertosäkeessä jäljelle jää tuoksu ja unikuva. Kertoja hengittää rakastetun tuoksua, muistaa ”солодкий сон, де тебе кохав” [makean unen, jossa rakastin sinua] ja seisoo öisessä kaupungissa yksin. ”Сонце світить кому завгодно, а не нам” [aurinko paistaa kenelle tahansa, muttei meille] kertoo, ettei yhteinen onni enää kuulu heille. Toisessa säkeistössä pää on sumussa ja hellät halaukset palaavat mieleen, mutta sanat jaetaan jälleen kahtia. He ovat ”закохані, що стали колишніми” [rakastuneita, joista tuli entisiä]. Kappale ei lupaa paluuta, vaan jää siihen hetkeen, jossa tuttu tuoksu pitää menneen lähellä, vaikka itse ihminen on poissa.

„Аромат” („Aromat”, miris) govori o dvoje ljudi koji su nekad bili zaljubljeni, a sada postaju bivši. Na početku se utapaju u „moru razloga” i pokušavaju šutnjom izdržati večer: „Давай просто помовчим” [Hajdemo samo šutjeti]. Bol i napeti živci guraju ih prema bijegu, dok „Викинуті квіти” [bačeno cvijeće] i „Всі слова на вітер” [sve riječi u vjetar] pokazuju da su ljubavne geste i obećanja izgubili smisao. Izraz „Бай-бай, наше літо” [Bok-bok, naše ljeto] zvuči gotovo razigrano, ali zapravo oprašta se od zajedničkog, toplog razdoblja koje se više ne može vratiti.

Najviše ostaje miris bivše ljubavi. Pripovjedač kaže „Вдихаючи твій аромат” [Udišući tvoj miris], a zatim se vraća u „Солодкий сон, де тебе кохав” [slatki san u kojem sam te volio]. No san završava u noćnom gradu, gdje ostaje sam, dok sunce „світить кому завгодно, а не нам” [sja kome god, samo ne nama]. To je baš dobar, pomalo grub detalj: svijet se nastavlja kao da je sve u redu, ali njih dvoje više nemaju svoje zajedničko „mi”. Riječi „закохані, що стали колишніми” [zaljubljeni koji su postali bivši] izgovaraju cijelu priču bez uljepšavanja.

„Аромат” to piosenka o dwojgu ludzi, którzy toną w powodach do kłótni i czują, że ich związek właśnie się kończy. „Тонем в морі із причин” [Toniemy w morzu powodów] brzmi jak obraz relacji pełnej wyjaśnień, pretensji i zmęczenia. Zamiast kolejnej rozmowy pojawia się prośba: „Давай просто помовчим” [Po prostu pomilczmy]. Bohaterowie patrzą na odchodzący wieczór, mają „хвилі болі на душі” [fale bólu w duszy], a ich nerwy są „на межі” [na granicy wytrzymałości]. Najbardziej bezlitosny jest refren: „Ми закохані, що стали колишніми” [Jesteśmy zakochanymi, którzy stali się byłymi]. To krótkie zdanie mówi, że uczucie jeszcze nie zniknęło, ale wspólna przyszłość już się rozpadła.

W pamięci zostają „викинуті квіти” [wyrzucone kwiaty] i słowa rzucone na wiatr. „Бай-бай, наше літо” [Pa, pa, nasze lato] brzmi prawie lekko, lecz zaraz potem pada: „І вже ніяк не повернем назад” [I już w żaden sposób nie wrócimy do tego]. Tytułowy „аромат” oznacza zapach ukochanej osoby, który przywołuje „солодкий сон, де тебе кохав” [słodki sen, w którym cię kochałem]. Po przebudzeniu nie ma jednak bliskości: jest nocne miasto, samotność i słońce świecące „кому завгодно, а не нам” [komukolwiek, tylko nie nam]. To bardzo konkretny, trochę gorzki obraz: świat normalnie trwa, ale dla tej pary wspólne lato już się skończyło.

„Аромат“ je pesma o dvoje ljudi koji još uvek osećaju bliskost, ali su već postali bivši. Sve počinje slikom preplavljenosti: „Тонем в морі із причин“ [Tonemo u moru razloga], dok oboje ćute i pogledima ispraćaju veče. Njihovi živci su „на межі“ [na granici], a pitanje „Хто ми двоє, що готові до втечі?“ [Ko smo nas dvoje, spremni za beg?] zvuči kao trenutak u kom ljubav više ne pronalazi način da ostane. Bačeno cveće i reči puštene u vetar govore da je i lepo i ono izgovoreno ostalo iza njih. „Бай-бай, наше літо“ [Ćao, naše leto] je jednostavan, pomalo bolan oproštaj od zajedničkog vremena.

Najlepši motiv je miris bivše ljubavi: „Вдихаючи твій аромат“ [Udišući tvoj miris]. Taj miris vraća slatki san u kom je pripovedač voleo tu osobu, ali se budi sam, usred noći, dok grad postoji oko njega i sunce „світить кому завгодно, а не нам“ [sija kome god, samo ne nama]. Reč „аромат“ ovde nije samo parfem, već trag osobe koji ostaje u sećanju. Zato pesma zvuči kao tiho prihvatanje kraja: „Ми закохані, що стали колишніми“ [Zaljubljeni smo koji su postali bivši].

En «Аромат» («Aromat», «Aroma»), Kavabanga Depo Kolibri convierte el olor de una expareja en un recuerdo que no deja escapar al narrador. La relación se ha llenado de dolor, nervios y palabras que ya no sirven: «Тонем в морі із причин» [Nos hundimos en un mar de razones] y «Давай просто помовчим» [Mejor, simplemente, guardemos silencio]. La imagen es directa: dos personas que todavía se quieren, pero que ya se han convertido en «колишніми» [exparejas]. Incluso las flores aparecen tiradas y las palabras se van «на вітер» [al viento].

El estribillo mezcla un sueño dulce con una noche muy solitaria. «Вдихаючи твій аромат» [Al respirar tu aroma], él vuelve por un instante a un amor que ya no puede recuperar, mientras permanece solo en la ciudad: «Серед ночі, місто тут, я залишаюсь сам» [En mitad de la noche, la ciudad está aquí y yo me quedo solo]. La despedida «Бай-бай, наше літо» [Adiós, nuestro verano] suena casi ligera, pero la línea siguiente la vuelve definitiva: ya no hay manera de regresar. Y ese «Сонце світить кому завгодно, а не нам» [El sol brilla para quien sea, pero no para nosotros] es una forma amarga de decir que el mundo sigue adelante, aunque ellos se hayan quedado fuera de él.

Dans « Аромат » (« Aroma »), Kavabanga Depo Kolibri raconte une séparation qui n’a rien de propre ou de paisible. Les deux personnes « Тонем в морі із причин » [Nous nous noyons dans une mer de raisons], puis choisissent de se taire et de regarder la soirée passer. Les fleurs sont jetées, les paroles partent « на вітер » [au vent], et l’été touche à sa fin : « Бай-бай, наше літо » [Bye-bye, notre été]. L’expression est simple, presque légère, mais elle arrive au milieu d’une rupture bien réelle. Ils sont encore amoureux, pourtant ils sont déjà « колишніми » [des ex].

Le mot « аромат » [parfum] devient le souvenir qui reste quand l’autre n’est plus là. Dans la nuit, le narrateur se retrouve seul en ville et repense à un « солодкий сон » [rêve doux] où il aimait cette personne. Le soleil brille pour tout le monde, « а не нам » [mais pas pour nous] : une formule très directe pour dire que leur bonheur semble terminé. Le brouillard dans la tête, les souvenirs d’étreintes et les mots compliqués qu’ils « ділимо на два » [partageons en deux, ou divisons par deux] montrent un couple qui n’arrive plus à parler sans tout rendre plus difficile. Il ne reste alors qu’un parfum, une soirée silencieuse et la sensation qu’on ne peut plus revenir en arrière.

»Аромат« (»Aromat«) skupine Kavabanga Depo Kolibri je pesem o koncu ljubezenske zveze, ki se ne konča z velikim prepiranjem, temveč z utrujenostjo, tišino in občutkom, da je treba oditi. Pripovedovalca »тонем в морі із причин« (»utapljava se v morju razlogov«), zato predlaga: »Давай просто помовчим« (»dajva samo molčati«). Med njima so bolečina, živci na meji in vprašanje, kdo sploh sta, če sta oba pripravljena pobegniti. Podoba »викинуті квіти« (»odvrženo cvetje«) namigne na ljubezen, ki je izgubila svoj namen, besede pa odletijo »на вітер« (»v veter«). Izraz »бай-бай, наше літо« (»adijo, najino poletje«) zveni skoraj lahkotno, vendar pomeni slovo od skupnega, lepega časa.

Najlepši in najbolj trmast del pesmi je spomin na njen vonj: »вдихаючи твій аромат« (»ko vdihavam tvoj vonj«). Vonj ostane, čeprav osebe ni več. Nekdanji ljubimec se spominja sladkih sanj in nežnih objemov, nato pa prizna: »ми закохані, що стали колишніми« (»zaljubljenca, ki sta postala bivša«). V nočnem mestu je sam, sonce pa »світить кому завгодно, а не нам« (»sveti komur koli, samo nama ne«). To je precej neposredna, skoraj kruta podoba: svet se nadaljuje, njunega »mi« pa ni več. Beseda аромат pomeni »vonj« ali »dišava«, v pesmi pa je kot majhen sprožilec spomina, ki ga ni mogoče preprosto odložiti skupaj z rožami.

“Аромат” betyder “duft”, og det er netop den detalje, der holder den tidligere kærlighed i live. Fortælleren og den anden person drukner i grunde og smerte, mens de næsten ikke kan tale sammen: “Давай просто помовчим” [Lad os bare tie stille]. De ser aftenen passere, deres nerver er på bristepunktet, og de spørger, hvem de er blevet til, når de begge er klar til at flygte. Billederne er meget konkrete: bortkastede blomster, ord der er blevet sagt forgæves, og et forhold der må sige farvel til sommeren: “Бай-бай, наше літо” [Bye-bye, vores sommer]. Det er en ret sød og samtidig brutal måde at sige, at tiden sammen ikke kan komme tilbage.

Om natten bliver minderne ved. Han husker, hvordan han holdt hende blidt, drømmer om den tid, hvor han elskede hende, og vågner alene i byen. “Сонце світить кому завгодно, а не нам” [Solen skinner på hvem som helst, bare ikke på os] er en bitter, næsten filmisk linje: verden fortsætter, men deres fælles lys er slukket. Alligevel bliver hendes “аромат” [duft] tilbage som et fysisk spor. De er “закохані, що стали колишніми” [forelskede, der er blevet ekskærester], og det er sangens stærkeste modsætning: kærligheden findes stadig i minderne, men forholdet findes ikke længere i nutiden.

«Аромат» betyr «duften», og her blir duften av en tidligere kjæreste et minne som ikke vil slippe taket. Fortelleren og den andre personen «Тонем в морі із причин» [Vi drukner i et hav av grunner], men i stedet for å forklare mer, foreslår han: «Давай просто помовчим» [La oss bare være stille]. De ser på kvelden sammen, selv om smerten bølger i sjelen og nervene er på bristepunktet. Det er et forhold på vei ut: blomstene er kastet, ordene er «на вітер» [i vinden], og sommeren får et kort «Бай-бай» [ha det]. Litt brutalt, men også veldig menneskelig.

Så blir han alene i byen om natten. Han drømmer om å elske henne og husker hvordan han holdt henne forsiktig, mens «Сонце світить кому завгодно, а не нам» [Solen skinner på hvem som helst, bare ikke på oss]. Duften hennes er det siste som fortsatt føles nært, selv om de nå er «закохані, що стали колишніми» [forelskede som ble ekskjærester]. Det er en fin detalj i teksten: Et helt forhold kan være over, men én lukt kan plutselig åpne døren til en søt drøm og et rom fullt av savn.

«Аромат» звучит как разговор двух людей, которые уже понимают: отношения заканчиваются. Они тонут «в морі із причин» [в море причин] и решают просто помолчать, пока вечер проходит под их взглядами. Нервы на пределе, появляется желание сбежать, а выброшенные цветы и слова, сказанные впустую, превращаются в знак прощания: «Бай-бай, наше літо» [пока, наше лето]. Очень точный образ: лето здесь не только время года, а короткий счастливый период, который уже не вернуть.

Главный припев держится на памяти о запахе любимого человека: «Вдихаючи твій аромат» [вдыхая твой аромат]. Этот запах возвращает героя в «солодкий сон» [сладкий сон], где он любил её, но наяву вокруг ночной город, и он остаётся один. Строка «Сонце світить кому завгодно, а не нам» [солнце светит кому угодно, только не нам] звучит почти несправедливо и очень прямо. В конце бывшие влюблённые делят «заморочені слова» [запутанные слова] пополам и признают очевидное: они стали бывшими. Поэтому «аромат» здесь хранит не саму любовь, а её последний след, который неожиданно возвращается среди ночи.

„Аромат“ – tai daina apie meilę, kuri jau baigėsi, bet vis dar lieka atmintyje. Du žmonės „тонем в морі із причин“ [skęstame priežasčių jūroje] ir renkasi tiesiog patylėti, nes nervai jau „на межі“ [ant ribos]. Jie supranta, kad tapo „закохані, що стали колишніми“ [įsimylėjėliais, kurie tapo buvusiaisiais]. Vaizdas gana skaudus: išmestos gėlės, žodžiai, paleisti vėjui, ir vasara, kuriai metas tarti „бай-бай“ [viso, ate]. Posakis „слова на вітер“ reiškia pažadus ar žodžius, kurie nieko nepakeitė.

Įsimintiniausias dainos motyvas yra buvusio žmogaus kvapas: „Вдихаючи твій аромат“ [įkvėpdamas tavo kvapą]. Vienas aromatas sugrąžina saldų sapną, kuriame pasakotojas ją mylėjo, tačiau pabudęs jis lieka vienas naktiniame mieste. „Сонце світить кому завгодно, а не нам“ [saulė šviečia kam tik nori, tik ne mums] skamba beveik kaip kartus pokštas apie pasaulį, kuris toliau gyvena, nors jų vasara jau nebegrįš. Tai daina apie išsiskyrimą, kai žmogus išėjo, o jo kvapas, prisiminimai ir nepasakyti žodžiai dar niekur nedingo.